Вентильований фасад для газобетону з мінеральною ватою
Вентильований фасад може добре захищати газобетонну стіну та забезпечувати ремонтопридатне зовнішнє облицювання. Проте газобетон має нижчу міцність на виривання кріплень, ніж важкий бетон або повнотіла цегла. Саме тому тип анкерів, крок кронштейнів і схема передавання навантажень мають визначатися розрахунком.
Підсистема і кріплення
Перед монтажем перевіряють марку, щільність і стан блоків, якість швів та наявність залізобетонних ділянок, до яких можна прив’язати частину кронштейнів. Випадкова заміна анкера на будівельному майданчику неприпустима: однаковий діаметр не означає однакову несучу здатність у пористій основі.
- виконати пробні випробування кріплень, якщо цього потребує проєкт;
- врахувати власну масу облицювання та вітрове навантаження;
- застосувати терморозриви під кронштейнами;
- не перевантажувати крайові зони блоків біля прорізів;
- передбачити можливість заміни окремих елементів облицювання.
Утеплення і вентиляційний зазор
Мінеральну вату встановлюють без щілин і провисань, закріплюють за системною схемою та захищають паропроникною вітрозахисною мембраною, якщо це передбачено рішенням. Між утеплювачем і облицюванням залишають безперервний зазор із вільним входом повітря знизу та виходом угорі. У ньому не повинні накопичуватися обрізки, розчин або зім’яті краї мембрани.
Пожежна безпека і примикання
У багатоповерхових і протяжних фасадах передбачають протипожежні розсічки та негорючі вузли навколо прорізів. Особливо ретельно виконують цоколь, покрівельне примикання, зовнішні кути й місця проходу комунікацій. Вода, що потрапила за облицювання, має безперешкодно виходити назовні.
Розрахунок вентильованого фасаду варто включити до проєктної документації. Для будинків із пористих блоків корисно також ознайомитися з підходом до будівництва з газобетону.