Блог

Клінкерне облицювання утепленої цегляної стіни виглядає як рівномірна кладка, проте її надійність визначають локальні вузли. Найскладнішими є цоколь, віконні та дверні прорізи, кути, парапети й переходи між поверхами. Саме тут змінюється опора, переривається утеплення і концентрується дощова вода.

Цокольна зона

Нижній ряд облицювання повинен мати достатню опору й бути відокремлений від капілярної вологи. Гідроізоляцію виводять так, щоб вода з фасадної порожнини могла потрапити назовні, а не в утеплювач чи цегляну основу. Матеріал цоколя добирають з урахуванням бризок, снігу та механічних пошкоджень.

Прорізи і перемички

Над вікнами та дверима клінкерний шар спирається на розраховані перемички або консолі. Їх прогин не повинен спричиняти тріщини в швах. У верхній частині прорізу передбачають капельник, а під підвіконням — герметичне примикання та достатній винос відливу.

• перевірити довжину опирання перемичок;
• не переривати теплоізоляцію в зоні укосів;
• зберегти вентиляційні отвори над і під прорізами, якщо це передбачено системою;
• не пошкоджувати гнучкі зв’язки під час кладки;
• забезпечити стік води з усіх горизонтальних поверхонь.

Анкери та геометрія

Гнучкі зв’язки встановлюють із проєктним кроком і додатково ущільнюють біля країв прорізів. Вони мають бути корозійностійкими та сумісними з товщиною утеплення. До розшивання швів контролюють вертикальність площини, перев’язку, ширину зазору й положення продухів.

Вузли фасаду доцільно деталізувати в межах проєктування. Для виконання облицювальної кладки дивіться напрям будівництва з цегли.